Поради батькам

 

Звички та здоров'я

 

10 правил виховання доброї дитини

 

Брати на Слабо

 

Моя країна - Україна

 

Ребуси

 

Кросворд "Зимові свята"

 

Вивчаємо Україну

 

Руханка-танок

 

 

 

 

соціальний захист дітей

В українському законодавстві основними правовими документами, які регулюють це питання, є Конституція України, Сімейний кодекс України, Закон України "Про охорону дитинства" та Цивільний кодекс України.

Відповідно до міжнародного та українського законодавства, дитиною є особа віком до 18 років (тобто до досягнення нею повноліття). Згідно зі статею 6 Сімейного Кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років, а неповнолітньою – у віці від 14 до 18 років.

Що є порушенням прав дітей?

У загальному розумінні порушенням прав дітей є обмеження їх у правах та можливостях, які надаються їм державою від народження для нормального й всебічного розвитку та формування, відзначила в коментарі сайту "24" адвокат Центру конфліктології і права Катерина Коваленко.

У більш широкому значенні сюди відносяться права, захищенні нормами Законів України "Про охорону дитинства", "Про попередження насильства у сім’ї", "Про освіту", Конвенцією про права дитини, а також іншими законодавчими актами,
– пояснила вона.

Зокрема в Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право:

- на особисте життя та захист від посягань на нього, право на захист від усіх форм фізичного та психологічного насильства, право на відпочинок і дозвілля;

- на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може нести небезпеку для здоров'я, бути перешкодою в здобутті дитиною освіти чи завдавати шкоди її здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.

- на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, захист від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень, захист дитини від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини, захист від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання.

Порушення цих основоположних норм є порушенням прав дитини та тягне за собою відповідальність у встановленому законом порядку.

Що робити, якщо у школі порушують права дитини?

Безперечно, не варто залишати такі випадки без уваги та реагування. Тим більше, що працівники освіти, відповідно до Закону України "Про освіту", зобов’язані захищати дитину від будь-яких проявів насилля, включаючи психологічне.

У свою чергу в статті 35 Закону України "Про охорону дитинства" йдеться про те, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Куди звертатися?

Це залежить від того, яка саме ситуація склалася. На захист порушених прав дитини в першу чергу стають її батьки, на яких законом покладено обов’язок опіки та піклування.

Як відзначає Коваленко, відповідно до ст. 60 Закону України "Про освіту" батьки мають право захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей. Існує перелік органів та служб до яких потрібно звертатися в разі порушення прав дітей: органи місцевого самоврядування, прокуратура, органи опіки та піклування за місцем проживання, на гарячі лінії, до центрів соціальних служб у справах дітей сім’ї та молоді, до Уповноваженого Верховною Радою з прав дитини. Контакти знаходяться у відкритому доступі на офіційних сайтах.

Також за батьками завжди залишається право на звернення до суду, яке закріплене Конституцією України. Обираючи спосіб захисту потрібно розуміти, що звернення потрібно подавати, як в усному так і письмовому вигляді, для більшої впевненості що питання не залишиться без розгляду.

Якщо права дитини порушують її однокласники?

В першу чергу, до вирішення конфлікту слід залучати вчителів та шкільних психологів. Вони повинні "помирити" учнів і в подальшому спостерігати за їхньою поведінкою. Аби виявити причини непорозумінь варто проводити регулярні "профілактичні" бесіди. Тобто вирішення проблеми треба почати в колі її виникнення, з найменшою шкодою для дітей.

Існують соціальні служби у справах дітей, за потреби потрібно звертатися до них за допомогою у вирішенні подібних ситуацій,
– підкреслює Коваленко.

Більше того, коментує адвокат, нормами Цивільного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення та навіть Кримінальним кодексом України, передбачено, що саме батьки несуть цивільну та адміністративну відповідальність за порушення закону їхніми дітьми. А в деяких випадках – навіть кримінальну відповідальність.

Віртуальні конфлікти

Нерідко буває, що права дітей порушують їхні однолітки. У час інформаційного прогресу це стає робити набагато легше. Приміром, через соціальні мережі. Адже нині конфлікти в школах з "реальних" непорозумінь, словесних образ, часто переходять у віртуальну площину. У цьому випадку "інструментом" для кепкування стають провокативні фото, непристойні написи на сторінках однокласників у соцмережах. Дитячий психолог Володимир Туржанський в коментарі сайту "24" розповів, що у такій ситуації основним фактором є виховання дітей. Батьки, коментує він, повинні давати первинні рекомендації дітям, як варто себе правильно поводити.

Зараз діти в Інтернеті можуть говорити що завгодно і їм нічого за це не буде, а на вулиці вони такого сказати не можуть. Соцмережі стали свого роду "цапом-відбувайлом" для дітей, бо там їх ніхто не покарає,
– сказав Туржанський.

Батьки повинні пояснити дитині, що немає різниці в спілкуванні – чи то на вулиці, чи в Інтернеті. Тобто навчити дітей поводитися у Всесвітній мережі треба так само, як у реальному житті: не робити нічого, що може образити інших людей або суперечить закону.

Якщо в мережі виклали провокативне фото, яке дитині не належить, наголошує психолог, не варто з цього приводу надто хвилюватися. Якщо така інформація не відповідає дійсності – до "віртуальної насмішки" слід віднестися критично. Звісно, не сприйняти образу дитині складно. У цьому випадку, підкреслює Туржанський, багато що залежить і від батьків. Саме вони повинні розвивати у своїх дітях впевненість, комунікативні навички, вчити вольовому контролю, щоб і в дитячому і в дорослому віці бути загартованим до подібних речей. З "порушниками" правил поведінки у віртуальному просторі також слід серйозно розмовляти батькам, вчителям та психологам.

Про які свої права повинна знати кожна дитина?

Конституція України говорить про те, що кожному гарантується право знати свої права та обов’язки. Це дає змогу запобігти посяганню на них. Достатньо щоб дитина знала, що всі рівні перед законом та суспільством, а тому будь-які прояви насильства чи грубості до неї не повинні бути приховані, незалежно від кого вони надходять чи від батьків, чи вихователів, чи навіть однокласників.

Особливу увагу на це повинні звертати батьки. Роз’яснювати, насамперед, у зрозумілій формі елементарні правила поведінки у ситуаціях, коли дитину ображають чи намагаються експлуатувати. Це стосується і поведінки батьків – кожен повинен розуміти, що навіть вони не мають права грубо чи принизливо ставитися до своїх дітей, а в разі такого недбалого ставлення знати про можливість дитини звернутися до уповноважених органів

Конституція України

ЗАКОН УКРАЇНИ Про освіту (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст.380)

Конвенція про права дитини

ЗАКОН УКРАЇНИ Про охорону дитинства (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 30, ст.142)

Про попередження насильства в сім'ї

                                Як оцінювати успіхи дитини

             Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: 1,2...10...Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні "успіхи". Пам'ятайте, спілкуватися в люті, роздратуванні - все одно, що включити в автомобілі "газ" і натиснути на гальма.

  Правило 2: не поспішайте. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому навіть не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає "зубрилкою" і ненавидить учення, школу, а може й... вас.

     Правило 3: безмежна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її "успіхи" у школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі.

     Правило 4: не бийте лежачого. "Двійка", а для когось і "вісім" -- достатнє покарання, тому недоцільно карати. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

   Правило 5: головне – хваліть виконавця, а критикуйте невиконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально,  вважати, що оцінюють всю її особистість.

  Правило 6: найважче: оцінка повинна порівнювати  сьогоднішні   успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та успіхами-неуспіхами сусідського Івана.

    Правило 7: не скупіться на похвалу: будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Немає такого двієчника, котрого немає за що похвалити.                                                         

  Правило 8: ставте перед дитиною досить конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти.

                                         

    Чи припустиме покарання у вихованні дітей?

 

•  Якщо є сумнів, карати чи не карати – НЕ карати!
•  Неприпустимо навіть шльопати дітей молодше 3-х років, адже це загрожує деформації особистості, пригнобленню активності, формуванню неврозу, страху;
•  Неприпустимо карати та навіть погрожувати знаряддям покарання, задавати болю і страху будь-якими іншими насильницькими діями (крутити вуха, скубти) – це прояви садизму;
•  Неприпустимо систематично погрожувати покаранням у будь-якій формі, навіть натяком, рухом або поглядом;
•  Неприпустимо приниження гідності – дитина втрачає віру в себе, своє власне “Я”;
•  Неприпустимо дорікати дітям тільки за те, що Ви не в настрої, засмучені, роздратовані з якихось своїх причин, хворі, і Ваша власна неврівноваженість поза контролем.

 Любов до дітей – найкращий засіб виховання!

 

 

 

 

 

                                    «Моє захоплення»

Що дорожче за золото, сильніше від бурі, міцніше за сталь? (Дружба.)

Закінчи речення.

Чи є у тебе друзі?

Кого ти вважаєш своїм найкращим другом?

Кращий друг – це той, хто---------------.

Я переживаю, коли мій друг---------------.

Я радію, коли мій друг -----------------.

Мені приємно, коли мій друг -------------------.

Мені не приємно, коли мій друг ------------.

Мені хотілося , щоб мій друг ---------------.

Коли я виросту, я хочу , щоб мій друг --------------.

 улюблене заняття мого друга – це … .

Друг – це той, хто любить тебе. Це може бути хлопчик чи дівчинка. Інколи ти не знаєш, хто твої друзі.

Вони поруч з тобою, але ти проходиш повз них, і не помічаєш, що вони люблять тебе кожен по своєму. І тобі сумно, що в тебе немає друзів.

Складання  вірша  про дружбу.

Щоб могли ми гарно жити, треба вчитися   …            .

А не кидатись словами, щоб не стати    …                   .

Друг нас виручити може, у біді він       …                    .

А як пісня, жарт чи сміх – радість ділиться на   …      .

Друг не стане кепкувати і на людях нас          …          .

І ніколи не забудь – й ти для друга вірним      …         .

Знай моя дитино мила, дружба – то велика     …         .

 Слова для довідки: дружити, ворогами, допоможе, всіх, повчати, будь, сила.

 

Гра « Вибери правильне твердження»

    Якщо ви згодні із почутим, вони плескають в долоні.

Дружба залежить від довіри. ( +)

Дружба залежить від одягу.

Дружба залежить від характеру.

Дружба залежить від вихованості.(+)

Дружба залежить від уміння тримати слово.(+)

Дружба залежить від зачіски.

Яким треба бути, щоб із тобою хотілося дружити?

 

  «Виховання дитини: як вибрати оптимальний стиль?»

Чому стиль виховання і тактика поведінки батьків так важливі для розвитку дитини? Багато хто з нас виховували дітей або ж планують завести дітей в майбутньому.

 

Саме батьки впливають на майбутню поведінку і навички дитини. Дуже важливо розбиратися в різних стилях сімейного виховання перед тим, як виховувати дитину. Стиль сімейного виховання буде впливати на майбутнє дітей. Для початку потрібно ознайомитися з усіма стилями і тільки потім приступати до виховання дитини.

Навіть якщо ви думаєте, що вибрали правильний стиль виховання, ви можете помилятися.

У 1960 році психологи виділили три основні стилю виховання: авторитетний, авторитарний і ліберальний. Надалі був виділений ще один, четвертий, стиль — байдужий (індиферентний). Кожен із цих стилів виховання по-своєму впливає на самооцінку підлітків. Індиферентний і ліберальний стилі — не найоптимальніші стилі виховання дитини, якщо ви хочете, щоб дитина виросла щасливою і успішною людиною.

Стилі виховання в сім’ї:

1. Індиферентний стиль виховання має на увазі недбалий підхід до виховання дітей. Він притаманний батькам, які занадто зайняті власними проблемами і не можуть задовольнити мінімальні потреби дітей. Вони емоційно віддалені від дітей, проявляють дуже мало любові і не замислюються над вихованням дітей. Така байдужість батьків сприяє розвитку у дітей недовіри до оточуючих, неспокою і стресу. Це пов’язано з відсутністю підтримки з боку сім’ї і поганим вихованням. Дітям, чиї батьки практикують індиферентний стиль виховання, часто важко побудувати значимі і цінні відносини. Вони воліють дбати про себе і розраховувати тільки на себе.

2. Ліберальний стиль передбачає дуже низький рівень вимог до дітей, однак відкритість для спілкування. Ліберальні батьки — нетрадиційні й поблажливі до дітей. Вони рідко вимагають від дітей зрілої поведінки і намагаються уникати конфліктів.

Батьки, які слідують ліберальному стилю, часто суперечливі в установці правил, але зазвичай дуже дбайливі.

Вони використовують підкуп, щоб домогтися потрібної поведінки від дитини. Дітей, яких виховують ліберальні батьки, часто називають «розпещеними». Інакше кажучи, вони можуть роздобути все, що захочуть від батьків, провокуючи їх. Вони ростуть з браком самодисципліни, нерозвиненими соціальними та комунікативними навичками, дуже егоїстичними і невпевненими у собі. Недавні дослідження показали зв’язок між ліберальним стилем виховання і зловживанням наркотиками і алкоголем. У таких батьків не вистачає терпіння і часу на дітей, тому вони воліють підкуповувати їх подарунками. Характеризується наданням повної самостійності дітям. Ліберальне ставлення батьків, здається, могло б сприяти успішному самовизначенню і формуванню відповідальної позиції особистості. Але для цього особистості потрібно вже мати чітку систему власних орієнтирів: цілі, принципи, морально-етичні еталони тощо. Оскільки суб’єктивна картина світу в підлітковому віці лише формується, то підлітки потребують допомоги для орієнтиру в складному і мінливому світі. Якщо цю функцію не виконують батьки, вони шукають інших авторитетів, які часто суперечать один одному. Невизначеність суб’єктивних орієнтирів знижує самооцінку особистості, породжує почуття безпомічності, неспроможності знайти свій шлях у житті. І в таких умовах ліберальна позиція батьків сприймається підлітками як відстороненість, байдужість, навіть як егоїзм. «Їм немає діла до мене!» – думають у таких випадках діти. Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення їх особистості, як і надмірне її обмеження.

3. Надмірна опіка (гіперопіка). Цей стиль характеризується надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину. З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи плутають любов і опіку. Вона уповільнює формування в дітей внутрішньої автономії та породжує залежність як рису характеру.

Люблячі матері часом не здатні уявити дитину окремо від себе, не розуміючи того, що юнак не зможе подорослішати, не розірвавши пуповину емоційної залежності від батьків.

Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають чинити опір. А це часто ображає батьків «Я живу заради дітей», – пишаючись, заявляють батьки. Але при ретельному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а скоріше за їх рахунок. Багато з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з них усі «соки». Адже якщо батьки не реалізувались у професійному плані, не досягли бажаної для них значущості в кар’єрі, спілкуючись із дитиною, вони цілком можуть задовольнити ці потреби, постійно нагадуючи їй, як багато для неї зробили, дорікаючи їй цим, забороняючи робити їй те, що хочеться, блокуючи її розвиток.

Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною. Звичайно, все залежить від ситуації і віку дитини. Але обов’язково слід пам’ятати, що рано чи пізно дитині треба буде ставати дорослою й самостійною і те, як це буде відбуватися, залежить від усіх дорослих, які оточують підлітка, а передовсім – від батьків і вчителів.

4. Авторитарний стиль виховання – це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків.

Насправді авторитарні батьки – не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, як у випадку гіперопіки, ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення.

З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно. В умовах постійного керування з боку батьків такою метою може стати лише протистояння дорослим, рішення не підкоритись їхнім вимогам. Якщо підліток досягає мети – виникає конфлікт з батьками, якщо ж батьки зможуть «переламати» дитину – у неї розвивається почуття власної неспроможності, пасивність, безініціативність, безвідповідальність. Така невпевненість у собі розповсюджується і на стосунки з однолітками: учень не може відстоювати свою думку, пасує перед більш упевненими в собі друзями і вчителями.

Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і водночас підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї).

Таким чином, батьки стоять перед вибором: подбати про власний спокій і утримати дитину від самоствердження чи дати підростаючій особистості певну свободу, щоб вона могла розвиватись, учитись на своїх досягненнях і помилках.

Щоб зберегти психологічний контакт із старшокласниками, батьки повинні враховувати дорослішання дітей, відмовляючись від авторитарних методів виховання, навіть якщо вони здавалися раніше успішними.

5. Демократичний стиль виховання. Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя, але не вважають себе безгрішними: вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань. Цей стиль виховання  найбільшою мірою сприяє розвитку в дитини самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності.

 

                                 Батькам!

Правила безпеки під час ігор в зимовий період

 

 

Година здоров’я «Як уникнути захворювань на інфекційні хвороби»

Хвороби бувають застудні та інфекційні.

Інфекція (від лат. отруюю, заражаю) — проникнення хвороботворних мікробів до організму людини. Заразитися можна від людини або від тварини. Заразні хвороби переносять кровосисні комахи, воші, блохи, кліщі, комарі.

Якщо людина перенесла яку-небудь інфекційну хворобу, як правило, вона більше на неї не хворіє. В організмі з’являється несприйнятливість до цієї хвороби — імунітет.

Вірус — збудник багатьох інфекційних хвороб.

Грип — гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів, викликане вірусом грипу. Входить до групи гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). Іноді розповсюджується у вигляді епідемій (коли багато людей хворіють на одне захворювання).

Застудні захворювання та можливі способи їх передачі. (Ангіна, вітрянка, грип, дизентерія, дифтерія, коклюш, кір, кон’юнктивіт, краснуха, менінгіт, скарлатина.)

Ми самі повинні піклуватися про своє здоров’я.

Тест «Твоє здоров’я».

Мета: дати оцінку стану свого здоров’я.

— Оцініть стан свого здоров’я: поставте «+» чи «–». Полічіть, чого більше.

·        У мене часто болить голова.

·        У мене часто буває нежить.

·        У мене хворі зуби.

·        Інколи болить вухо.

·        У мене часто болить горло.

·        Кожен рік я хворію на грип.

·        Інколи мене нудить.

·        Деякі продукти та ліки викликають у мене алергію.

·        До мене легко «прилипають» різні хвороби.

Відгадування загадок.

— Відгадайте загадки і розкажіть, для чого потрібні ці предмети.

Я густий і зубастий,
Учепився за чуб вихрястий. 

(Гребінець.)

В рот вона потрапить швидко
І почистить зуби всім —
І великим, і малим.

         (Зубна щітка.)

Руки мити йде Людмила,
Їй потрібним стало ... (мило).

 

Правила поведінки під час епідемії грипу.

Намагайся не ходити в гості, не відвідувати громадських місць.

Частіше перебувай на свіжому повітрі.

Оберігай себе від переохолодження.

Частіше провітрюй кімнату.

Частіше мий руки з милом.

Щоденно їж свіжі овочі (часник, цибулю) й фрукти — вітаміни посилюють захисні сили організму.

 

         Гра «Додай слово».

 Продовжити почуте речення, користуючись словами. (Енергійна, зла, добра, сердита, щаслива, похмура, життєрадісна, ображена, весела, сумна, привітна, втомлена, працьовита, плаксива.)

Якщо людина здорова, то вона…

Якщо людина хвора, то вона…

Висновок: Стан здоров’я людини впливає на її самопочуття.

        

Правила поведінки з хворим.

Як поводитися з інфекційними хворими.

•        Виділити хворому окрему кімнату, посуд.

•        Щодня робити вологе прибирання кімнати.

•        Щодня провітрювати кімнату.

•        Ходити в марлевій пов’язці.

Як допомогти хворому при застуді.

•        Укутати.

•        Дати тепле пиття.

•        Покласти грілку.

Як допомогти хворому при високій температурі.

•        Давати рясне пиття.

•        Покласти хворому на голову холодний компрес.

•        Зробити обтирання .

Як уникнути інфекційних захворювань.

•        Добре харчуватися, їсти продукти, багаті на вітаміни.

•        Більше гуляти на свіжому повітрі.

•        Одягатися по погоді.

•        Провітрювати приміщення.

•        Не спілкуватися з хворими людьми.

 

Дидактична гра "Що не так?" Виправ помилки